“Все минає… мине і це”. Маленьке нагадування кожній людині!

Це було в часи гонінь на християн. В одному селищі жила християнська сім’я. Батькові важко було прогодувати дружину і маленьких дітлахів, хоч він і працював, не покладаючи рук. Але всю свою печаль він поклав на Господа і вірив, що коли-небудь все зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і сім’ю свою підбадьорити, вигравірував батько на дощечці слова: “ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ”. І повісив напис на видному місці в будинку.

Пройшли роки гонінь, і настав час достатку і свободи. Виросли діти, з’явилися онуки. Зібралися вони за багато накритим столом в батьківському домі. Помолилися, подякувавши Господу за надіслані дари.

Старший син раптом помітив стару табличку.

– Давай знімемо, – говорить батькові, – так не хочеться згадувати про ті важкі часи. Адже тепер все позаду.

– Ні, діти мої, нехай висить. Пам’ятайте, що і ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І вчіть цього своїх дітей. Потрібно вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – спасибі за випробування. Легко тобі живеться – спасибі за достаток. Тільки той вміє бути вдячним, хто завжди пам’ятає про вічність.

Джерело

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*