Один лікар після важкого дня приліг на дивані і заснув. Несподівано його розбудив стукіт у двері. Відчинивши двері на порозі побачив мале, вбого одягнене дiвчатко, зі схвильованим обличчям, яке промовило: «Пане лікарю, моя мама дуже хвора, чи ви можете до неï прийти?». Ніч була холодна, сніжило. Лікар, всупереч великій втомі, одягнувся, і пішов за дитиною. Лікар застав матір у дуже важкому стані. Коли надав їй медичну допомогу, бо мала запалення легень, підбадьорив хвору, що має таку інтелігентну та гарну донечку. Жінка з великим здивуванням сказала: «Але пане лікарю, моя донечка минулого місяця померла, – і додала, – ось її одяг». Лікар недовірливо відкрив шафу, там справді побачив плащ, який мала на собі дівчинка, коли супроводжувала його до хворої матері..
А чи не був лікар запрошений у цій безнадійній ситуації Ангелом, який мав вигляд маленької дівчинки? Так, це було діло Божого Ангела, щоб допомогти хворій жінці..
Пам’ятаймо про Ангела Хранителя, який завжди перебуває з нами i нiколи нас не покидає. Скільки разів можливо вiн плакав над нашими вчинками, коли ми не слухали його вказівок, які були виразом волі Божої. Просімо, щоб цей найвірніший приятель оберігав нас від наступних помилок у нашому житті.
Leave a Reply