М’ята довголиста – багаторічна рослина, яка росте в дикому вигляді на доволі широких просторах Європи, США та інших країн.
М’ята – пряно-ароматична рослина, відома й уживана людиною ще до нашої ери. Ботаніки виділяють дуже багато видів цієї рослини, пов’язуючи родову назву Mentha з іменем німфи Мінти. В «Метаморфозах» Овідія знаходимо, що богиня підземного царства Персефома перетворила прекрасну німфу в пряну пахучу рослину й присвятила її Афродіті.
У Стародавній Греції та Римі м’ята користувалася повагою. Вона покращувала повітря житлових приміщень, тому нею натирали підлогу, м’ятною водою мили руки. Вона освіжала розум, тож знатні люди, вчені носили вінки з м’яти на голові.
Як у стародавній, так і у середньовічній медичній літературі нині можна знайти відомості про те, що м’яту вважали лікарською рослиною. Її рекомендували тим у кого головний біль, внутрішні кровотечі, як заспокійливий засіб, для зміцнення шлунку, покращення травлення, для збудження апетиту, зняття гикавки тощо.
На Русі традиційно м’яту заварювали та пили в разі серцевих хвороб, рахіту, золотухи, при нервових розладах, астенії.
Ця рослина має приємний запах. Цвіте м’ята у липні-вересні. Плоди утворює рідко.
Заготовляють м’яту в липні, у фазі масового цвітіння, в першій половині дня, у період найбільшого нагромадження олії. Якщо м’яти велика кількість, її скошують жниваркою, якщо небагато – зрізають ножем так, щоб не пошкодити коріння. Перед сушінням видаляють побурілі частини. Досушують сировину у сушарках або на горищі. Головне, щоб на неї не потрапляло сонце. Дуже цінною вважають м’ятну олію, яку отримують з листя та стебел рослини.
Лікувальні властивості
М’ята – незамінний заспокійливий засіб, який м’яко діє на центральну нервову систему та серце. Чудово допомагає у випадках безсоння. Особливо, якщо випити теплий м’ятний чай з квітковим медом. Водяний настій, спиртова настоянка та збір з м’яти – чудовий засіб для поліпшення травлення, при нудоті, як жовчогінний препарат. Чай з м’яти сміливо можна назвати одним з кращих засобів від нудоти та печії. М’ятна олія входить до складу ароматизованої води, м’ятної настоянки, зубних паст і порошків для полоскань. Уміст ментолу в м’яті сягає до 60-70 відсотків. Ментол зовнішньо застосовують при невралгічних болях, мігрені, бронхіті, нежиті, всередину – при стенокардії. Крім того, він входить до складу комплексних серцево-судинних препаратів: валідолу, крапель Зеленіна. Інгалятори з препаратами м’яти використовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Меновазин і бороментол – як засіб проти свербіння, який призначають хворим на дерматоз.
До речі, чай із м’яти допомагає боротися з надмірним оволосінням. Надмірний ріст волосся (гірсутизм) найчастіше пов’язують з гормональними порушеннями організму. Під час експерименту на щурах учені встановили, що екстракт м’яти знижує рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів) в організмі гризунів.
Під час подальших досліджень також було доведено, що два горнятка м’ятного чаю на день допомагають зменшити симптоми гірсутизму й у жінок. Причому насамперед зменшується кількість волосся на обличчі. Тому науковці рекомендують доповнити стандартну антиандрогенну терапію при гірсутизмі двома горнятками м’ятного чаю впродовж дня.
Кілька століть тому жінки використовували відвар м’яти як найефективніший засіб для відновлення шкіри. Вважалося, що немає засобу кращого для обличчя. Шкіра при цьому набувала матового відтінку, а зморшки розгладжувалися.
Якщо ж попарити ноги в теплій воді, настояній на м’яті, то відразу проходять утома, набряки.
У домашній кулінарії м’яту додають у салати, овочеві супи, бульйони, а також у солянки. Використовують для ароматизації других страв з м’яса, риби. Кладуть у смажені страви, вироби з тіста (пиріжки, пряники, узбецькі перепічки).
Leave a Reply