В агресії і сльозах жінка вибігла з дому і покинула чоловіка з дітьми. Минуло 2 дні вона отримала листа

«Я цілий день пропрацював, щоб ти весь час могла залишатися вдома і гратися з дитиною»

Повернувшись додому після роботи, батько сімейства вирішив спокійно подивитися футбольний матч, не зв’язуючи себе домашніми і батьківськими зобов’язаннями. Укладати крикливих дітей спати йому зовсім не хотілося.

Однак в цей вечір всьому судилося змінитися – грюкнувши дверима, дружина пішла, втративши терпіння. Діти залишилися з батьком. Безтурботний чоловічий світ з пивом на дивані раптом перекинувся з ніг на голову.

Ось що чоловік написав дружині через декілька днів:

“Дорога моя,

Декілька  днів тому ми посварилися. Я прийшов додому, валився від втоми. Була 8 година вечора, і я просто хотів впасти на диван і подивитися матч.

Ти була в поганому настрої і теж дуже  втомилася. Діти билися, а малюк кричав, поки ти вкладала його спати.

Я зробив голосніше, щоб нічого цього не чути.

‘Ти ж не помреш, якщо трохи допоможеш і зробиш  внесок у виховання дітей? »- запитала ти, зменшивши звук.

Я роздратовано відповів: ‘Я цілий день пропрацював, щоб ти весь час могла залишатися вдома і гратися в ляльковий будиночок ».

Почалася сварка, один за іншим повалилися аргументи. Ти плакала, тому що втомилася і злилася. Я багато всього тобі наговорив. Ти кричала, що більше так не можеш. Потім ти вибігла з дому і залишила мене одного з дітьми.

Довелося мені самому нагодувати їх вечерею і укласти спати. На наступний день ти не повернулася. Я взяв вихідний на роботі і залишився вдома з дітьми.

Я пройшов через все сльози і скарги.

Я цілий день бігав колами по дому, не маючи вільної хвилинки навіть для того, щоб прийняти ванну.

Я одночасно грів молоко, одягав дітей і мив кухню. Одночасно.

Я був замкнений в  будинку на цілий день, не маючи можливості поговорити з людиною старшою 10-річного віку.
У мене не було можливості нормально сісти за стіл і насолодитися їжею – треба було весь час дивитися за дітьми.

Я відчував таке виснаження, що міг би безпробудно проспати годин 20. Але це неможливо, тому що малюк прокидається і кричить кожні три години.

Я прожив без тебе два дні і одну ніч. Я все зрозумів.

Я зрозумів, як ти втомлюєшся.

Я зрозумів: бути матір’ю – постійна жертва.

Я зрозумів, що це набагато важче, ніж сидіти в офісі по 10 годин і приймати серйозні фінансові рішення.

Я зрозумів – ти пожертвувала своєю кар’єрою і матеріальною свободою заради того, щоб бути поруч з дітьми.

Я зрозумів, як важко, коли твоє фінансове становище залежить не від тебе, а від твого партнера.

Я зрозумів, що ти жертвуєш, коли відмовляєшся піти з друзями на вечірку або в спортивний зал. Ти просто не можеш зайнятися улюбленою справою і навіть виспатися.

Я зрозумів, що ти відчуваєш, коли тебе замикають на замок з дітьми, і ти пропускаєш все, що відбувається навколо.

Я зрозумів, чому ти ображаєшся, коли моя мама критикує твої методи виховання. Ніхто не розуміє дітей краще, ніж їх мати.

Я зрозумів, що матері несуть найбільшу відповідальність в суспільстві. Ніхто, на жаль, цього не цінує і не звеличує.

Я пишу тобі цього листа не просто для того, щоб сказати, як сумую за тобою. Я не хочу, щоб ще один твій день пройшов без цих слів:

‘Ти дуже смілива, ти прекрасно справляєшся, і я захоплююся тобою! »

Роль дружини, матері і домогосподарки в суспільстві, будучи найважливішою, дійсно цінується найменше. Розповсюдьте цей лист серед своїх друзів, щоб всі ми, врешті-решт, почали вихваляти найважливішу в світі професію – професію матерів.

Джерело

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*