У Марії ріс прекрасний хлопчик. Правда виховувала сина вона одна. Батька не стало, коли Сергійкові було всього 5 років. Хлопчик важко переживав втрату батька. Мама усіма силами намагалася бути для сина відразу двома батьками.
При цьому, самій Марії було дуже тяжко змириться з новою роллю. Тепер вона не щаслива дружина, а вдова. Але жінка заспокоювала себе думкою, що все не просто так. Значить, вона повинна пережити всі ці труднощі.
Сергій ріс і все більше схожий на свого батька. Марії було боляче дивитися на сина – в ньому вона бачила свого покійного чоловіка. Хлопчику вже було 10 років.
Якось раз, в квартирі Марії пролунав дзвінок. Коли жінка відкрила двері, то побачила худорляву жінку перед собою. Та заявила, що їм потрібно поговорити. Незважаючи на те, що раніше Марія не пускала незнайомців в квартиру, в цей раз вона не змогла відмовити невідомій жінці.
Марія довго не могла зрозуміти, про що їй тлумачить незнайомка. Дама яро тикала пальцем в принесену нею фотографію.
Згодом до жінки все-таки дійшли страшні слова незнайомки. Невідома жінка стверджувала, що Сергій – це її син. За її словами, 10 років тому в пологовому будинку переплутали дітей.
Нібито стара акушерка зізналася перед смертю, що зробила такий гріх. Для цього вона спеціально розшукала ту саму незнайомку, щоб розповісти їй правду.
Марія довго відмовлялася, вона вважала це маренням. Адже Сергій так схожий на її померлого чоловіка. Але і цей хлопчик теж! Марія застигла на місці, коли побачила знімок невідомого їй хлопчика.
Щоб вирішити цю суперечку, Марія все-таки погодилася на тест ДНК. Виявилося, що Сергій все-таки не її син. Тоді жінки знову зустрілися, щоб вирішити, як правильно вчинити в ситуації, що склалася.
З собою на зустріч Марія захопила знімки маленького Сергійка, щоб показати їх його рідній мами. Гортаючи альбом, Люба раптом скрикнула: “Це ж Семен!” Вона вказувала на покійного чоловіка.
“Ти знала мого чоловіка?” – запитала у неї Марія. Люба зітхнула і зізналася, що він був батьком її дитини. Тепер стало зрозуміло, чому хлопчики так сильно схожі один на одного.
Волею долі два хлопчика, яких сплутали в пологовому будинку, виявилися рідними братами по батькові.
Жінки вирішили не розповідати синам правду. Все-таки вони для них стали рідними за довгі десять років. Вони домовилися спілкуватися і зробити так, щоб їх діти по життю йшли поруч. Тоді і вони обидві будуть щасливі.
Як би ви вчинили на місці жінок? Стали б розповідати дітям правду?
Leave a Reply