Мудра притча про те, як навчитися бути щасливим

Ішов якось по запиленій дорозі старий і навчений життям чоловік.

Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, що ростуть біля дороги.

Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку ношу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки їй важко.

– Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних стpaждань? – запитав зустрічного старий.

– Я стpaждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, – відповів нещасний.

– Всі мої предки робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей.

– Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? – запитав мудрий мандрівник.

– Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! – захоплено промовив бідний чоловік.

– Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, – промовив мудрець.

– Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя.
Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!

Запам’ятайте цю мудрість!

Поділіться цією мудрою притчею зі своїми друзями, можливо комусь із них вона допоможе змінити життя!

Джерело

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*