Тамара Сергіївна готувалася до зустрічі із майбутньою невісткою, і дівчина їй заздалегідь не подобалася. Ну як може подобатися дівчина, яка відводить у неї сина? Звичайно, коли Андрій був маленьким, то нікому, крім матері, потрібен не був. Навіть чоловік не так багато часу синові приділяв. Все вона, Тамара Сергіївно!
Принесли Андрійка з пологового будинку, і понеслося: нагодуй, заколиши, погуляй, випери, прибери. І все в одні руки. Ніхто не помагав. А ночі безсонні? А зубки? А раніше ні памперсів не було, ні пральних машинок, які самі перуть. Таз та мило господарське. А коли син у садок пішов, хто його забирав? Тамара Сергіївна, звісно. А хто з дитиною робив уроки? Знову вона. А ще спортивні секції: відведи-приведи, посидь-почекай. На те вона й мама. Все для дитини! І на змаганнях хто головний уболівальник? Мама!
А скільки хвилювань було, доки Андрій до інституту вступав? Потім в інституті п’ять років навчали, утримували. І ось тепер, коли хлопчик виріс і став гарним, розумним, освіченим чоловіком, вона з’явилася!
Звичайно, рано чи пізно це мало статися. Але все одно прикро. Якась дівка сина відведе.
У двері подзвонили. Приїхали! Майбутня невістка виявилася звичайнісінькою дівчиною, нічого особливого. І що Андрій у ній знайшов? Дівчина зголосилася допомогти на кухні. Це їй плюс. Не білоручка. Он як спритно у неї все виходить.
-А де ви з Андрійом познайомилися?
-В Інституті. Ми в одній групі навчалися.
І це добре, отже, освічена.
-Де жити збираєтесь?
-Андрій хоче додому повернутися. У сенсі, у ваше місто. Каже: “Я у батьків один. Вони мене виростили, тепер я їм допомагатиму”. З моїми батьками сестра живе, тому я не проти.
На душі у Тамари Сергіївни потеплішало. Гарного сина вони виховали.
-А працюватимемо ми на заводі. Нам обіцяли дати кімнату у сімейному гуртожитку квартирного типу. Фактично однокімнатну квартиру. Нам поки що вистачить.
-А дітей одразу плануєте?
-Як вийде. Ви нам допоможете, якщо що? У нас досвіду поки що немає, а ви он якого сина виростили! Я хочу, щоб мій син був таким самим, як Андрій.
Тамара Сергіївна відчула, як із її душі впав камінь, їй стало легко. Це не кінець старого, це початок нового життя. Ця дівчинка народить їй онуків!
Звісно, вона допоможе. Зараз все легше, памперси є, і пральні машини добрі. І з онуком вона погуляти сходить, дасть цій дівчинці відпочити. І посидить із онуком, якщо що. І гуртки з секціями не проблема: і відведе, і приведе, і посидить-зачекає. У неї ж досвід. Все повториться в онуках.
Leave a Reply