Світлана вийшла заміж за людину із залізобетонними принципами та кришталево чистим реноме. Її чоловік – суддя. Але, попри всі уявлення про те, як живуть сім’ї впливових людей, пара живе скромно та чесно.
Коли чоловіка не стало, Світлана багато чого переосмислила.
Діти виросли, квартира та гроші в неї є. Ось тепер, коли ніхто не диктує і не вказує, як саме їй чинити, що говорити, з ким спілкуватися та куди їздити відпочивати, у неї почнеться справжнє життя!
Повна свобода думок, почуттів та дій!
Жінка почала з того, що викинула всі свої суворі спідниці та сукні, які додавали віку, дістала з шафи пляшку, щоб розслабитись. І зареєструвалася на сайті знайомств.
Вже за рік син із невісткою систематично почали її забирати із сумнівних барів та шинків.
Паоло Коельо, бразильський письменник:
«Коли діти залишають будинок, коли йдуть чоловіки, не робіть лише одного: не залишайте саму себе. Продовжуйте любити себе та пізнавати. Лише та людина щаслива, яка зуміла себе приборкати»
Я працювала з жінкою, яка мучилася від того, що не живе власним життям, а присвячує себе іншим. Вона називала себе конем, запряженим у візок, а в візку – літні батьки, діти та чоловік, подруги та колеги.
Усі від неї щось хочуть і вимагають. Купи, позич, зроби, приготуй, поїдь, погуляй.
Вона багато років поспіль мріяла про те, що діти виростуть, вона розлучиться з чоловіком, звільниться з роботи, яка забирає стільки сил і нервів, і зможе нарешті жити так, як вона хоче.
І коли батьків не стало, діти поїхали вчитися і працювати, а чоловік був відправлений на дачу, виявилося, що нове життя, про яке вона мріяла – туга і нудьга.
Вона записалася в басейн і в гурток танців, розважала себе, як могла, але думка про те, хто буде поруч, якщо вона занедужає чи зламає ногу – не давала спокою.
Вона спробувала познайомитись із чоловіками, але ті поводилися так, як чоловік собі ніколи не дозволяв.
Ні, краще вже бути однією. Чи поїхати до дітей? Чи не стане вона їм тягарем, як її власні батьки.
Харукі Муракамі:
«Не треба любити самотність. Просто не заводьте зайвих знайомств, щоб зайвий раз не розчаровуватись у людях».
Робін Вільямс:
Я думав, що найстрашніше в житті — залишитися наприкінці життя на самоті. Це не так. Найстрашніше в житті – залишитися з людьми, які змушують тебе почуватися в повній самоті.
Вілл Сміт:
«Коли ти самотній, це не означає, що ти слабкий. Це означає, що ти досить сильний, щоб чекати на те, що дійсно заслуговуєш».
Leave a Reply