Одну жінку, Люсю, раптово залишив чоловік.
Раптово проміняв пишні 34 на квітучі 20, начхавши на 12 спільно прожитих.
Збираючи валізи пояснив, що нарешті розгледів – Люся не та, зовсім не та, немає в ній рішучості та активності.
І зник.
Звичайно ж, постало питання «За що?» і неприємний висновок «Життя скінчилося».
У таких випадках допомагають сльози на кухнях подружок, до відповіді не призводять, але через п’ять-шість кухонь легшає.
Але оскільки стараннями чоловіка всі подруги були викреслені ще на початку подружнього життя, то Люся звернулася до консультанта з сімейних стосунків Ганни Леонівни.
Перш за все, вагомо сказала Анна Леонівна, потрібно заглянути в себе, зрозуміти і визнати свої недоліки, визначити, що саме штовхнуло чоловіка на стезю зради, спершу ми повинні зруйнувати стару особистість, відкинути її і лише потім вибудувати нову, привабливу для партнера, нас чекає важкий шлях, але моя запатентована методика гарантує успіх.
І подивилася проникливо.
На першому ж сеансі стало зрозуміло: чоловік – свята людина, довготерпілець, лагідно тягнув важкий і незручний для перенесення хрест. Бо, як з’ясувалося, достоїнств у Люсі кіт наплакав, а недоліків вистачило б на десятьох. Не жінка, а місце гніздування гріхів і пороків, чесне слово.
Коротше кажучи, стара особистість лежала в руїнах, нова НЕ вимальовувалася, зате за великі гроші був придбаний комплекс неповноцінності.
Після десятого сеансу Люся, до вух заповнена огидою до себе, на тремтячих ногах доповзла до скверу і звалилася на лаву.
На тій же лавці сиділа якась бабка, кришила хліб голубам, глянула на Люсю, запитала, що, мила, сталося, що чи чоловік кинув?
І Люся, як ніби їй мало було Анни Леонівни, повідала бабці трагічну історію багаторічних чоловікових страждань.
А баба сказала, дванадцять років прожили? Діти є? Немає? Молода, красива, і нащо тобі гулящий здався? Мені б твої роки, я б – ех!
Анна Леонівна дзвонила, страшенно незадоволена, вимагала, якщо вже Люся відмовилася від продовження терапії, оплатити хоча б половину з решти сеансів, в кінці заявила, що Люся залишок життя проведе біля розбитого корита, для неї, як для психолога, це очевидно. І до речі, Люсі не до психолога треба, а до психіатра, невміння налагоджувати відносини з людьми взагалі і з нею, Ганною Леонівною, зокрема, є не що інше, як явний симптом.
Через півроку чоловік намагався повернутися.
Люсі було не до нього.
Руслан Олексійович, інструктор з екстремального водіння, вважав Люсю найталановитішою курсанткою, інші, включаючи чоловіків, і поруч не стояли.
Говорив, що ніколи б не зміг полюбити неідеальну жінку, яка б поводилася на дорозі як полохлива курочка.
Добре, що Люся не така …
Leave a Reply