Сильне бажання – це добрий знак. Навіть якщо це бажання дрібне порівняно зі світовими проблемами та скарбами пірамід. Це одна жінка розповідала, як вийшла із затяжної похмурої смуги.
Вона й сама до ладу не розуміла, як у цю смугу потрапила. Одна неприємність за іншою. Одна втрата за іншою. І начебто вона справлялася, працювала, рухалася кудись, але незрозуміло куди. І вже в непроглядній темряві. Вона як робот жила, виконуючи свої функції. І нічого не відчувала. Тільки спати хотіла весь час, але спати не могла.
Це тривало довго. Вона кілька разів сходила до фахівця. Але грошей та сил було мало. Та й не боліло нічого, нічого особливого не відбувалося. Просто живеш у пітьмі та кудись рухаєшся. Котишся…
І одного разу ця жінка йшла торговим центром, у продуктовий заходила. І у вітрині магазинчика побачила сумку. Ну сумка та й сумка. Тільки вона була чарівна. Чудова. Прикрашена дивовижними яскравими квітами: ліловими, бузковими, червоними, золотими… Психоделічний такий візерунок. І золотий пензлик збоку висить на золотому ланцюжку.
Жінка зупинилася перед вітриною і почала розглядати сумку. Усередину не входила. Ярлик з ціною було добре видно. Страшна ціна. Але жінка очей не могла відірвати від цієї різнокольорової сумки з квітами, – яка вона була чудова! Як хотілося її мати, як у дитинстві говорили. І тримати за плетену ручку, нести її гордо, відчувати її тяжкість, гладити оксамитовий бік.
Придбати цю дивовижну сумку жінка не могла. Звідки такі гроші? Але вона відчувала захоплення та спрагу володіння. І з цього моменту відчула себе живою. У цьому бажанні було життя. Їй нічого не хотілося давно, вона смаку їжі не відчувала! А сумка, – це була радість, розкіш, так хотілося її взяти собі!
Може, це було безглуздо. Але цієї миті світ знайшов фарби. Теж став різнобарвним та живим. І жінка посміхалася, йшла додому та посміхалася. І мріяла, що купить цю сумку колись. Коли все налагодиться.
То було земне бажання. Дуже просте та дуже яскраве. Але й ми теж – земні люди. І завжди чогось хочемо, – це нормально. Навіть добре, якщо є в людини бажання, якщо їй хочеться чогось сильно, якщо вона із захопленням і жагою володіння дивиться на хороші речі, з нею все нормально. У житті день. День, а не похмура ніч, коли нічого не бачиш.
…Сумку ця жінка купила потім. Не цю, – цю продали. Замовила на сайті, знайшла через рік. Коли почала заробляти добре. І не така вже дуже дорога, – це тоді жінка була бідна. Але жінка не розлучається із цією чарівною сумкою, дуже її любить.
І живе. Нормально живе, вдень. А вночі солодко спить. І забувається чорний тунель, з якого вона так раптово виїхала на світло, коли відчула бажання. Таке просте, примітивне, і рятівне…
Автор: Анна Кір’янова
Leave a Reply