Чоловік і дружина стали окремо їсти. Спочатку були сварки та примирення. Потім сварок не стало. І примирень також. Вони стали спати у різних кімнатах; кімнат було дві, якраз вистачило. Вони разом прожили двадцять років. А потім стали окремо їсти. Це остаточне охолодження, це розрив – коли люди окремо їдять.
Вони не говорили про розлучення. Просто кожен жив своїм життям. Чоловік познайомився із приємною жінкою у санаторії, куди їздив один, і з нею переписувався. Вона його розуміла. А дружина ні з ким не познайомилася. Вона просто жила та мовчала. Про що говорити, коли все сказано та все ясно. Коли тебе більше не люблять. І нічого не хочуть вирішувати.
І ось одного ранку вона стояла на кухні в халаті. Потрібно було на роботу збиратися. Стояла і на маленькій, майже ляльковій сковорідці, смажила яєчко. Одне. Правильно – яйце. Але сковорідка та яєчко були крихітними, як і дружина. Зменшувальні вони були, ці предмети… Крихітна жінка з не дуже гарною «хімією», у халаті, смажила одне-єдине яєчко на сковорідці. І чоловік зайшов на кухню, налити собі чаю. Він теж збирався працювати. І взагалі – збирався він. Іти. І дружина так сумно й винно зиркнула на нього. І спитала, простягаючи сковорідку: «Будеш яєчко?» Він усе згадав. Були часи, коли тільки одне яйце було на двох. І з речей – одна сковорідка, дві вилки. Склянка. Ковдра солдатська. Гуртожиток. І дружина була молода, весела студентка у халатику. І дивилася не зацьковано і винно, а весело і навіть грайливо.
Він відставив сковорідку та обійняв дружину. І почав говорити, що з ним щось таке було погане. Помутніння якесь найшло. Він не знає, що це було. І він вибачався і, можливо, плакав – дружина не бачила: він був високий, а вона – маленька. І сковорідка стояла на плиті із золотим кругом яєчка.
Всяке буває у житті. Але іноді можна подумати і все згадати. І притиснути до себе близьку людину, особливо якщо вона маленька. Близькі бувають маленькими. Та й ми також. І кохання іноді здається маленьким… Але воно є, і його потрібно берегти.
Автор: Анна Кір’янова
Leave a Reply