Юродива бабуся сказала одній дівчині: до тебе сьогодні тричі любов підійде. Впізнаєш її – будеш щасливою! А не впізнаєш – може й на краще. Від любові душа болить. Ось таку маячню промови почула дівчина від маленької бабусі в дитячій шапці з помпоном. Ця бабуся мала дар, так говорили.
Сиділа на лавочці в парку і даром роздавала поради та передбачення. Дуже туманні. Але все справджувалося, – так говорили забобонні люди, які не знали, що туманні слова кожен під себе підлаштовує. Це дівчині пояснив один розумний психолог. Який усе міг пояснити та викрити. Але допомогти не міг, на жаль.
Дівчина переживала, що її ніхто не любить. Ніхто не хоче одружуватися. Зустрічаються кілька разів і зникають. А до сорока її років уже й зустрічатися не хочуть. Ось вона й підійшла до бабусі. Тим більше, даром. Нічого не втрачаєш, так?
Дівчина пішла додому. Вже був вечір. І мало часу залишалося на три зустрічі. Цікаво, а повідомлення чи дзвінок вважаються? Чи має зустрітися в офф-лайн людина? На кого він буде схожим? Яка в нього машина? Ким працює? Точніше, всі ці питання у множині. І як вибрати найкращого?
Вона йшла, несла в пакеті сосиски та булочки. Зайшла до магазину. І біля магазину сиділа худа кішка. Обдерта така. Підійшла і хотіла потертися об ногу, унюхала сосиски. Погань така. Дівчина пішла швидко геть, пакет вище підняла.
Іде і бачить – якесь маля впало з самокатика. Лежить і реве. Неприємним таким голосом, а матері не видно. Бувають такі матусі. Народжують, а стежити за дітьми не бажають. Заради допомоги народжують, це ж ясно. А нормальні дівчата не можуть життя своє влаштувати! Дівчина обійшла самокат і далі пішла. Вже будинок видно. Ну і де три зустрічі з коханням? Набрехала божевільна стара. Мабуть, хотіла гроші виманити, та не вийшло!
Дівчина побачила на лавці біля під’їзду якогось чоловіка. Сидить, увесь блідий, очі закотив і дихає гамірно. Зрозуміло. Залежний чоловік. Куртка брудна, валявся десь. І хтось із таким живе. Бувають такі жінки, рятівниці із трикутника Карпмана. Або такі самі. Бруд та гидота. Дівчина прийшла додому, зварила сосиски і поїла з булочками, лаючи на всі кірки юродиву стару. Більше нічого цікавого не було. Хіба що показували одного симпатичного мільярдера по телевізору. Ось він так нічого.
Ну, ще дівчина подивилась у дзеркало. Теж хороше зображення. Правильно психолог казав: треба любити себе! Вже виходить непогано. Але хотілося б ще когось, щоби теж любив мене…
Чоловіка від під’їзду відвезла “Швидка”. Сусідка викликала. А потім заміж за цього чоловіка вийшла. Виявився він відомим письменником. У нього діабет, раптово погано стало на вулиці. Нині живуть добре, щасливо.
Хлопчика в парку тато підняв та втішив. Вони удвох жили, мати хлопчика померла. А батько з синком приїхав рідних провідати зі свого маєтку на півдні Франції.
А кішка була бідна та безрідна. Її нагодувала юродива бабуся. Старенькі добрі люди давали їстівне: бутерброди, навіть гарячі котлетки та сирники. Її всі шкодували. І дякували за добрі шалені слова, які збувалися. А бабуся дбала про кішку. І людей, які впізнали любов…
Анна Кір’янова
Leave a Reply