Ось ти просиш його не палити, не переносиш тютюнового диму, задихаєшся, а він тебе ігнорує.
Просиш його не обговорювати твоїх батьків, а він не розуміє.
Просиш не приводити коханок додому, а він тобі: «Припини істерику».
Просиш не робити тобі боляче, не відпилювати ногу, наприклад, а він не так мотивований, твоє послання мало об’єктивне. Ти не працюєш над якістю комунікації, не чує він тебе.
Яка ціна твого подвигу?
У мене лише одне запитання: “А себе ти чуєш?“.
Знайти компроміс можна лише там, де обидві сторони у цьому зацікавлені.
Наприклад, мені потрібна цедра, а іншій людині потрібен апельсиновий сік, і ми ділимо один апельсин на двох. Але неможливий договір між бджолами та ведмедем, козлом та капустою, вовком та зайцем.
Якось я дуже дорого заплатила за просту життєву мудрість.
В Іспанії я купила собі розкішні босоніжки, які за перші півгодини зжерли мої ноги до відкритих ран. Я сама собі нагадувала пораненого партизана, який пробирається до своїх, а через онучі просочується кров.
Я опускала ноги в крижану воду, вила від болю, потім ретельно змащувала рани маззю, наклеювала пластирі і надягала ті самі босоніжки в надії, що сьогодні стане легше. Що босоніжки розносилися. Або ноги змінилися.
Але не розносили. І не змінилися. Компромісу не було досягнуто. Не змогли мої ноги домовитись із взуттям. А треба було просто перевзутися.
Заради чого ти ходиш у незручних туфлях? Ціна твого подвигу?
Якщо ти йдеш, спотикаючись, зате на підборах і вся така жіночна, і місцеві гопники свистять тобі слідом — це одна ціна.
Інша ціна, якщо ти йдеш червоною доріжкою в туфлях від спонсора і твій прохід коштує 200 000 доларів.
Заради чого ти готова терпіти? Зменшувати свою залежність від цього “чогось”. І піднімати свою цінність.
Якось я прочитала фразу: «Якщо мені не смачно, я просто не буду це їсти. Краще води поп’ю».
Дійсно іноді краще випити води, ніж потім страждати від печії та нетравлення.
Але якщо ти дрейфуєш на плоту посеред океану після аварії корабля, і жуєш свій ремінь — це не смачно, але тобі треба вижити.
Кожен із нас може виживати після катастрофи та жувати несмачне. Але якщо ти на твердій землі, спитай себе: «Чому я хочу в цьому бути?».
Не треба дивуватися, як люди роблять. І не тому, як ви в цьому опинилися.
Яка різниця з чиєї вини сталася катастрофа? Потрібно думати, як вижити зараз і як жити далі. Тебе не повинні хвилювати причини, тебе мають хвилювати наслідки.
І якщо тобі простіше перетерпіти, промовчати, вдати, що це не твоя кров, і не твоя відпиляна нога, і страх втратити іншого сильніший за страх втратити себе, значить це та ціна, яка тебе влаштовує.
Насправді секрет щасливого життя з людьми лише один. Треба просто чітко усвідомити собі одну річ: якщо вам здається, що хтось поводиться, як дурень, то це не «день такий», не «складний етап взаємовідносин», не «перевірка кордонів», не «спроба самоствердитись» – Це ознака того, що він і є дурнем.
І все, що потрібно робити в такій ситуації, це не «працювати над відносинами», «залучати його мисливський інстинкт», «зацікавлювати чоловіка своєю особистістю», «бути м’якою та розуміючою», і «не показувати характер», а вибиратися з цього кволого плоту на тверду землю.
І далі вчитися слухати себе: «Чи тобі смачно, що ти їси». А якщо ні, то шукати інші рецепти та інші продукти, з яких ти сама приготуєш свою страву.
Автор: Олена Пастернак
Leave a Reply