Одного разу чоловік, проїжджаючи по трасі, побачив на узбіччі жінку похилого віку. Навіть в зникаючому світлі дня можна було легко помітити, що їй потрібна допомога. Чоловік зупинився біля її “Мерседесу”. Його старенький “Пінто” все ще невдоволено сичав, коли чоловік виходив з машини.
Жінка намагалася приховати своє занепокоєння за усмішкою, але це їй не дуже вдавалося. Протягом двох минулих годин ніхто не зупинився біля неї, щоб запропонувати допомогу. А він? Чому він тут? Він виглядає бідним і голодним. Чи небезпечний він? В голові її не переставали виникати питання.
Чоловік відразу ж розпізнав на її обличчі занепокоєння. Тільки страх здатний залишити в людських очах такий слід. Він прекрасно знав це.
– Доброго дня, я можу Вам допомогти. Чому б Вам не сісти в машину, там тепліше? До речі, мене звати Брайан Андерсон.
У “Мерседеса” всього лише спустило шину, але для безпорадної літньої жінки ця подія на жвавій трасі здавалася трагедією. Брайан впорався з проблемою досить-таки швидко, сильно забруднивши і поранивши руки.
Бачачи, що чоловік майже закінчив, літня леді відкрила вікно і заговорила з ним. Вона розповіла йому, що родом з Сент-Луїса, що тут вона не планувала довго затримуватися, пояснила, як обставини жорстоко з нею розпорядилися. Жінка щиро запевнила чоловіка в тому, що ніколи не зможе висловити йому достатню подяку.
Брайан лише усміхнувся у відповідь. Літня пані запитала, скільки вона може йому заплатити – будь-яка сума була б прийнятною в цьому екстреному випадку.
Чоловік, ні на секунду не сумніваючись, відмовився. Він згадав усіх тих, хто колись подав йому руку допомоги в складній ситуації і нічого не попросив натомість.
Брайан сказав жінці, що, якщо вона дійсно хоче віддячити йому, то повинна допомогти першій людині, яка потребує матеріальної допомоги. Він додав: “У той момент подумайте про мене…”
Андерсон почекав, поки старенька заведе свій автомобіль і поїде.
Після холодного і невдалого дня ця раптова можливість прояву доброти раптом додала трохи фарб в його почуття. Проводжаючи поглядом даму на “Мерседесі”, він дякував їй. З усмішкою на обличчі чоловік сів у машину і зник у вечірніх сутінках.
Проїхавши кілька миль, жінка похилого віку зупинилася в кафе. Це була звичайна забігайлівка на заправці. Не дуже ретельно прибрані столи здавалися убогими навіть на тлі убогого інтер’єру. Кафе, весь цей пейзаж викликали у пані на “Мерседесі” неприємні почуття занепокоєння і дискомфорту. Як ми, змінюючи іноді оточення, стаємо чужими для старих друзів. Серед всієї цієї неблагородної скромності виділялася одна офіціантка. Літня леді відразу ж помітила її усмішку. Ту, якою зазвичай приховують занепокоєння, втому і біль. Жінка впізнала в молодій дівчині себе, адже ще півгодини тому вона стояла на дорозі безпорадно з таким же виразом очей, з тією ж самою усмішкою.
Дівчина не переставала витирати брудним рушником на обличчі піт, з тривогою оглядаючи клієнтів і неприбрані столи, не уявляючи, як вона впорається з усім цим сьогодні. Усмішка на її обличчі, тим не менш, не переставала радувати оточуючих.
Досвідчена дама на “Мерседесі” визначила, що офіціантка була приблизно на сьомому місяці вагітності. В голові жінки пробігла думка: “Як маючи так мало, можна дарувати іншим так багато?” Вона згадала Брайана.
Закінчивши з вечерею, літня дама поклала на стіл стодоларову купюру і поспішно вийшла. Офіціантка, підійшовши до столу, побачивши гроші і за дверима жінку, зрозуміла, що вже не встигне наздогнати її і повернути здачу. Через мить на очах її виступили сльози. Вона побачила серветку, на якій було написано: “Ти мені нічого не винна. Я дуже розумію тебе. Одного разу мені теж допомогли, не просячи нічого натомість. Так і я тепер допомагаю тобі. Якщо ти захочеш мене віддячити, зроби наступне: не дай цьому круговороту любові і доброти зупинитися на тобі”.
Під серветкою до того ж лежало 400$.
Брудні столи і каструлі, численні клієнти – з усім цим дівчина, окрилена неймовірним жестом людяності, впоралася з легкістю.
Повернувшись додому, вона не переставала думати про ту даму на “Мерседесі”. Звідки вона знала, чого ми зараз потребуємо? Скоро з’явиться малюк, і з такими доходами нам би довелося туго…
Забравшись у ліжко, офіціантка обняла свого сплячого чоловіка. Він так переживав про гроші, старався, як міг… Поцілувавши його, вона прошепотіла на вушко: “Все буде добре. Я дуже люблю тебе, мій Брайан Андерсон”.
Іноді ми забуваємо, як безвідмовно в житті працює принцип бумерангу. Нам всім часом необхідно нагадувати про те, що насправді в житті є важливим.
Leave a Reply