У Чехова є хороша розповідь про прощення.
Один чоловік отримав платню і напився жахливо з товаришами по службі. Погано поводився, хуліганив, поїхав до “повій” і там на гітарі грав. Або бив когось гітарою – він не пам’ятав. Кілька днів провів в жахливому загулі, і зі служби його презирливо вигнали, звичайно. Гроші він пропив, ясна річ.
Дружина не працює – тоді дружини не працювали. І цей чоловік в повному розпачі приплентався додому і не хотів жити – так все було жахливо. І похмілля страшне. Він скорчився на дивані, а дружині записку написав – месенджерів тоді не було, а то б повідомлення відправив. Коротке і зухвале повідомлення, без всяких прохань і пояснень: “гуляв і втратив службу”. Чоловікам важко барвисто просити вибачення. Тим більше, можна ж просто померти, вчинити самогубство. Або волоцюгою стати, все кинути …
І цей доведений до відчаю чоловік отримав від дружини відповідь в записці: мовляв, не треба впадати у відчай! На Бога уповаємо. І все. Встав чоловік на кволі ніжки і пішов шукати нову службу. І відмінну знайшов! Зі значно більшою платнею. І не наклав на себе руки, не занапастив душу, а став жити добре, правильно, працьовито, не торкаючись до горілки. І дружину, яку і раніше любив, став обожнювати і поважати, як особистість. Хоча все обійшлося без пояснень і благань, без гучного каяття, що переходить в виправдання, а потім – в звинувачення.
Мудрий був Чехов. Він розповів, яке буває прощення і які результати воно дає. Не треба добивати людину, навіть якщо він сильно винен і наробив жахливе – толку-то немає. Доб’єш, і все. Немає ні проблеми, ні людини, ні грошей … Не обов’язково чекати, щоб в ногах валялися і красномовно благали, можна за станом людини зрозуміти, як їй погано і як вона кається. І підтримати без зайвих слів. Ось що таке справжнє прощення – це підтримка і розуміння. І Любов. Де прощення – там Любов.
© Анна Кір’янова
Leave a Reply