Затримується електричка хвилин на двадцять, на пероні всі змерзлі та злі, після роботи, додому хочеться, чекаємо. Ніхто не оголошує, коли потяг прийде, типу чекайте на інформацію.
Нарешті електричка приїжджає, всі похмуро заходять, сидять насуплені, чекають відправлення. І тут влітає у вагон захеканий рум’яний хлопець з тортом, перев’язаним стрічкою, і кричить у телефон:
“Ти уявляєш, сьогодні найфантастичніший день у житті! Я біг уже просто за інерцією, у розпачі, я запізнювався страшно! А вона стоїть, чекає на мене! Я їду! Я до тебе встигаю! Ура ж?!”
І ми всі такі усміхнулися, розслабилися, наче ми всі спеціально чекали на пероні, щоб він встиг до неї зі своїм тортом. Їдемо ось, усміхаємось, торт веземо.
©Віра Хітєєва
Leave a Reply