“Я вагітна, батько дитини, дізнавшись про це, знизав плечима, батьки в шоці, дочка старша там же. Підтримкою моєю була тільки подруга, майбутня хрещена донечки молодшої.
Сиджу одного разу, думаю, як же нам розділити декретні, щоб дитині все купити, самим голодними не сидіти і старшу не обділити. Рахую і розумію, що ніяк не викручуся без втрат.
Зітхнула і тихенько так кажу: “Господи! На все Воля твоя! Є дітки і слава Богу. Як небудь вже впораємося, з Божою допомогою”.
З тим і заснула. А на ранок дзвонить сестра і каже, що її знайомі з Півночі хочуть подарувати мені всі дрібнички зі свого хлопчика. Я так зраділа! Слава Богу, все хоч не купувати. Ну думала, там штанці, сорочечки якісь. А там, ви не повірите, коляска, ходунки, ліжечко з матрацом, стільчик для годування! Про одяг я взагалі мовчу! Його було стільки, що деякі речі навіть не ношені були. Речі передали і для мене, вагітної. І ці люди не були самотні. Мені так багато дрібничок віддали, спаси Господи всіх, хто нам з донькою допомагає!
Ось так Господь управляє. Треба тільки вірити і віддаватись волі Божій”.
Наталія Устинова
Leave a Reply