Надзвичайно мудра Притча про Спокій, Віру, Любов і Надію.
Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули… Було так тихо, що чулося як вони розмовляють.
Перша сказала: “Я – СПОКІЙ. Нажаль, люди не вміють мене берегти… Думаю, мені не залишається нічого іншого, як згаснути!…” І вогник цієї свічки згас.
Друга сказала: “Я – ВІРА. Нажаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу мені горіти далі…” Ледве сказала таке – подув легкий вітерець і загасив свічку.
Дуже засмутившись, третя свічка мовила: “Я – ЛЮБОВ… У мене немає більше сил горіти далі… Люди не цінують мене і не розуміють. Вони нeнaвuдять тих, які їх люблять найбільше – своїх близьких…” Довго не ждала і ця свічка – згасла.
Раптом… в кімнату зайшла дитина і побачила 3 згаслі свічки. Злякавшись, вона закричала:
– Що ви робите?!… Ви ПОВИННІ горіти!!! Я боюся темряви!…
Промовивши це, вона заплакала.
Схвильована четверта свічка сказала: “Не бійся і не плач! ПОКИ Я ГОРЮ, ЗАВЖДИ МОЖНА ЗАПАЛИТИ ІНШІ ТРИ СВІЧКИ… Я – НАДІЯ!!!”
Leave a Reply