Кожного разу, коли випадала нагода, мисливець любив ходити в ліс і в поле за здобиччю. Одного разу довго вибирався він на високу гору, вистежуючи звіра, і, втомившись, сів на великому камені відпочити.
Побачивши зграю птахів, які високо літали, він став думати: «Чому Бог не дав крил людині, щоб вона могла літати?»
У цей час тим місцем проходив старий Мудрець, відчувши думки мисливця, сказав йому:
– Ось, ти, думаєш, чому Бог не дав тобі крил; але якщо тобі дати крила, то ти все одно не будеш задоволений і скажеш: «Крила мої слабкі, і я не можу ними долетіти до неба, щоб побачити, що є там»;
І якщо тобі будуть дані такі сильні крила, щоб ти міг піднятися до неба, то й тоді ти будеш незадоволений і скажеш: «Я не розумію, що тут відбувається».
І якщо тобі буде дано розум, то знову ти не будеш задоволений і скажеш: «Чому я не Ангел?».
І якщо тебе зроблять Ангелом, то ти знову будеш незадоволений і скажеш: «Чому я не Херувим?».
І якщо ти станеш Херувимом, то ти скажеш: «Чому Бог не дав мені керувати небом?».
І якщо дано буде тобі керувати небом, то й тоді ти станеш незадоволеним і зухвало вимагатимеш більшого.
Тому будь смиренним і будь задоволений тим, що тобі даровано, і тоді будеш жити з Богом».
Мисливець зрозумів, що Мудрець сказав істину, і подякував Богові, що послав йому ченця, який напоумив його і відкрив йому шлях смирення.
Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. (1 Послання до Тимофія св. ап. Павла 6:6-8).
Leave a Reply