Одна жінка весь час плакала. Її старша дочка вийшла заміж за продавцяпарасольками, а молодша – за продавця лапші.
Коли жінка бачила, що погода гарна і буде сонячно, вона плакала і думала: “Жахливо! Погода така гарна, в моєї дочки ніхто не купить парасольки від дощу! Як бути?!”
Коли погода була погана і йшов дощ, вона знову плакала , на цей раз через молодшу дочку: “Якщо лапша не висохне, молодша дочка не продасть її! Що робити ?!”
І так вона горювала щодня при любій погоді, то через старшу дочку, то через молодшу.
Якось їй зустрівся монах, йому стало шкода бідної жінки. Він поцікавився , чому вона так гірко плаче. Жінка виклала йому всі свої біди, але він тільки засміявся і сказав: “Ти тільки зміни свій спосіб думок, погоду ти ж не зміниш. Коли світить сонце, ти не думай про парасольки старшої дочки, а думай про лапшу молодшої: “Світить сонце! У молодшої дочки лапша добре підсохне, і торгівля буде вдалою! ” А коли йде дощ, думай про парасольки старшої дочки: “Ось і дощ пішов! Парасольки в дочки напевно добре продаються!”
Жінка дуже зраділа пораді, подякувала монаху і стала робити так, як він сказав. З того часу вона ніколи не плакала, а тільки раділа за дочок. Через що радості в її житті прибавилось і у її дочок теж, тому що не треба було вже втішати бідну маму.
Мораль:
Істина стара, як світ – якщо не можеш змінити обставини, зміни своє ставлення до них. Варто тільки інакше подивитися на речі, і життя потече в іншому напрямку.
Leave a Reply