Енжел, єврей, власник найзнаменитішої пекарні в Німеччині, часто любив розповідати історію зі свого життя. Він говорив: «Знаєте, чому я живий? Я був ще підлітком, коли нацисти в Німеччині безжально вбивали євреїв. Нацисти відвезли нас поїздом в Аушвіц. Вночі у відсіку був смертельний холод. Нас залишили на багато днів у вагонах без їжі, без ліжок, а значить без можливості якось зігрітися. Всюди йшов сніг. Холодний вітер морозив нам щоки щомиті. Нас було сотні людей у ті холодні, жахливі ночі. Без їжі, без води, без укриття. Кров замерзала в жилах…
Поруч зі мною був літній єврей, якого дуже любили в моєму місті. Він весь тремтів і виглядав жахливо. Я обхопив його своїми руками, щоб зігріти. Обняв його міцно, щоб віддати трохи тепла. Розтер йому руки, ноги, обличчя, шию. Я благав його залишитися в живих. Я підбадьорював його. Таким чином я всю ніч зігрівав цю людину. Я сам був втомленим і замерзлим. Пальці задубіли, але я не переставав масажувати тіло цієї людини, щоб зігріти його.
Так минуло багато годин. Нарешті настав ранок, почало виходити сонце. Я озирнувся навколо себе, щоб побачити інших людей. До свого жаху, все, що я міг бачити, — це були замерзлі трупи. Все, що міг чути, — це була тиша смерті. Морозна ніч вбила всіх. Вони померли від холоду. Вижили тільки двоє: старий і я. Старий вижив, тому що я не давав йому замерзнути, а я вижив, тому що зігрівав його.
Дозвольте мені сказати секрет виживання у цьому світі? Коли ти зігріваєш серце інших, тоді й сам зігрієшся. Коли ти підтримуєш, зміцнюєш і надихаєш інших, тоді і ти отримуєш підтримку, зміцнення і наснагу в житті».
Leave a Reply