Вчитель приніс повітряні кульки до школи й попросив дітей надути їх, а потім написати на них свої імена. Вони винесли всі повітряні кульки в коридор, а вчитель змішав їх. Потім вчитель дав їм 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм ім’ям. Діти побігли шукати, але час закінчився, а ніхто так і не знайшов власної іменної кульки…
Тоді вчитель попросив дітей: візьміть кульку, яка лежить поблизу і віддайте її людині, чиє ім’я написане на ній.
Пройшло менше ніж 2 хвилини, а у кожного в руках була його кулька.
Нарешті вчитель підсумовував мораль, яка випливає з цього експерименту: “Повітряні кульки — як щастя. Ніхто не знайде його, якщо шукає тільки для себе. Натомість, якщо всі дбають один про одного, можна щастя знайти набагато швидше“.
Leave a Reply