Одного разу я повісила оголошення, що шукаю садівника. Літня жінка прочитала і так суворо запитує:
– А навіщо?
– Нічого не встигаю, четверо дітей і робота – кажу…
– Не встигає вона! Ми в селі по 50 відер картоплі садили і воду з колодязя тягали, і доїння о п’ятій ранку, і поросят сім штук, і кури, і бабка паралізована… Білоручки!
… Я спостерігаю за життям і бачу, що ніякої об’єктивності не існує, люди завжди судять суб’єктивно, сидячи на своїй правильній геройській дзвіниці.
Тільки ми не герої… просто всі люди різні.
Хтось народжує сімох і з захватом годує їх до корінних зубів, 18 років безперервної лактації. А інша з появою малюка втрачає всю радість життя і вже з восьмого поверху стрибнути готова.
Деякі все літо з шлангом і мотикою не розлучаються, 25 соток, і жодної травинки! А для когось город – середньовічне катування.
У однієї сусідки будинок – повна чаша, вічно гості, стіл накритий, котлети зліплені, тісто піднялося, холодець наварено. В іншої – навіть чаю немає, кіт з голоду втік, зате захист докторської в середу.
У Марини свій бровіст, масажист, астролог, косметолог, стиліст… А Тамара у джинсах і стрижка під хлопчика, їй так зручніше.
Ніна – без чоловіка, як без рук. А її сестра все сама: і фундамент заллє, і дах перекриє, і баню побудує.
І кожна з цих жінок права.
Можна не розуміти один одного, ми і не зобов’язані це робити.
Водій трамвая ніколи не зрозуміє ту фіфу, що їде в кабріолеті, французький кондитер – вокзальну торговку, чалдфрі – матір-героїню. Розуміти і не треба. Головне – не порівнювати.
У всіх нас різний психотип і темперамент, рівень розвитку і життєві цінності, запас енергії і больовий поріг, смаки і таланти, виховання і менталітет.
Може нам повчитися у братів менших? Ведмідь же не судить зайця, що той своє здоров’я гробить, в барлозі не зимує, а, як дурень, голодний по заметах скаче.
Просто ці звірі різної породи.
Паралельної.
І у нас також – різноманітність людей в природі. Можна спостерігати, дивуватися, брати приклад або пройти. Але не порівнювати.
Адже кожен заєць цінний, навіть якщо він не ведмідь…
Автор: Ганна Кір’янова
Leave a Reply