Одного дня, після 20 років спільного життя, моя жінка захотіла, щоб я запросив іншу жінку в кіно і на вечерю. Вона мені сказала: “Я люблю тебе, але я знаю, що інша жінка тебе також любить і вона би дуже була щаслива провести цей час з тобою.”
Інша жінка, котрій моя дружина просила приділити увагу, була моя мати. Вона була вдовою вже 19 років.
З моєю роботою і трьома дітьми, котрі займали весь час в моєму житті, я дуже рідко бачив мою маму. В цей вечір я зателефонував їй, щоб запросити її в кіно і на вечерю.
– Що сталося? Як ти себе почуваєш? – це перше, про що вона мене запитала.
Моя мама є з такого типу жінок, котрі в першу чергу думають про погану новину, якщо хтось телефонує дуже пізно.
– Я подумав, що було би добре, якби ми разом провели час, – відповів я.
Вона подумала секунду і відповіла мені:
– Я також дуже цього хочу.
В п’ятницю після роботи, я їхав за своєю мамою і відчував якесь переживання. Моя машина зменшила швидкість біля маминої хати і я побачив свою маму, вона стояла біля дверей і чекала на мене, було таке враження, що вона також чомусь переживає.
Мама стояла в дверях нашої хати і виглядала дуже гарно, її хвилясте волосся було гарно зібране і вона була вбрана в сукню, котру вона купила на останню річницю їхнього з татом весілля.
– Я сказала своїм подружкам, що мій син проведе зі мною весь цей вечір в ресторані і вони були дуже вражені, – сказала вона, сідаючи в мою машину.
Ми ввійшли в ресторан, він був не розкішним, але дуже гарним і романтичним. Мама взяла мене під руку і в мене було таке відчуття, що вона йде зі мною так гордо, немов вона є перша леді.
Сівши за стіл, я почав вголос читати меню, бо мамині очі могли бачити лише великі букви. Дійшовши до середини, я підняв очі і побачив як моя мама сидить і дивиться на мене, а ностальгічна посмішка виграє на її устах.
– Колись, коли ти ще був маленький, я тобі так читала ціле мен. – сказала вона.
– Отже прийшла моя пора, коли я маю заплатити за цей сервіс- жартуючи відповів я.
Ми мали дуже гарну розмову під час вечері, виглядало так, ніби нічого важливого, але нам було дуже приємно ділитися останніми подіями нашого життя, ми настільки були захоплені цією розмовою, що нам вже не вистачало часу для кіно.
Коли я привіз маму до дому, то вона сказала:
– Я би хотіла ще раз піти з тобою в той ресторан. Лише за однієї умови, що цього разу я тебе запрошу.
Я погодився.
– Як пройшов ваш вечір? – запитала мене моя дружина, коли я повернувся додому.
– Дуже добре. Набагато краще навіть від того, як я собі його уявляв – відповів я.
Через декілька днів, моя мама померла від інфаркту серця…
Це сталося так раптово, що в мене не було навіть жодного шансу їй чимось допомогти.
Після похоронної церемонії я отримав конверт, в котрому була оплата за ресторан, де ми з мамою мали останню нашу вечерю.
До оплати була прикріплена записка, в котрій говорилося:
“Я заплатила за твою другу вечерю заздалегідь, бо я не впевнена чи я ще колись зможу мати вечерю з тобою. Але все ж таки я заплатила за двох. Для тебе і для твоєї дружини. Я не думаю, що я коли-небудь зможу пояснити тобі, яке значення для мене мала ця вечеря, на котру ти мене запросив…
Сину мій, я тебе дуже люблю!”
Leave a Reply