Чи доводилося вам зустрічати людей, які, незважаючи на те, що їм було за 30, а то і за 40 років, вели себе так, немов застрягли в дитинстві? Що ж… Деякі з нас психологічно затримуються в певному дитячому віці, поки не навчаться любити себе по-справжньому.
Безумовно, кожна дитина відрізняється від інших, як відрізняються і її потреби. Але є певні базові стадії, через які проходить кожен малюк.
1 стадія (1-2 роки)
Найбільш базовою потребою дитини завжди є материнська любов і увага. Якщо в цьому віці мати неуважна до малюка або зневажливо ставиться до його потреб, це викликає у дитини страх.
У дорослому віці такий страх може викликати серйозні проблеми у відносинах і соціальній взаємодії. Також у таких людей часто виникають серйозні проблеми з довірою.
2 стадія (2-4 роки)
У дитини поступово виробляється самоконтроль. Якщо в цьому віці дитина відчуває зневагу з боку батьків, і від неї очікують речей, які знаходяться за межами її можливостей, це може привести до того, що малюк буде відчувати постійне почуття сорому – через те, що не виправдовує очікувань.
Але з іншого боку, якщо батьки «включають» режим гіперопіки, то дитина може вирости, не засвоївши цінних життєвих уроків. А також почати сумніватися в своїй здатності щось зробити (раз батьки все роблять за неї, значить, сама вона ні на що не здатна, вірно?) В результаті дитина починає шукати постійне схвалення у інших людей, і в довгостроковій перспективі це може призвести до виникнення безлічі проблем з емоційним здоров’ям.
3 стадія (3-6 років)
Ця стадія примітна тим, що саме в цьому віці у дитини виробляється осмислене уявлення про навколишній світ. Вона починає засинати батьків безліччю питань. У неї знаходяться тисячі «чому?» і як?” з будь-якого приводу, і вона очікує отримати відповідь на кожне з них.
Під час такого періоду дитина дуже сильно потребує підтримки своїх ініціатив і цікавості з боку батьків. Але якщо батьки в цей період відносяться до кожного питання з роздратуванням, це, по-перше, приглушує креативність малюка, а по-друге, це, знову-таки, може привести до появи почуття провини.
В результаті у таких людей в дорослому віці не вистачає концентрації і цікавості для більшості видів роботи. Також їм бракує рішучості для того, щоб ставити перед собою цілі і наполегливо їх досягати. Вина, що з’явилася ще в дитячому віці, призводить до пасивності, фригідності і психопатичної поведінки.
4 стадія (шкільний вік)
Наступна стадія починається, коли дитина йде в школу. Саме в цьому віці дитина засвоює багато цінностей, необхідні йому для подальшого життя. Якщо батьки сумніваються в його здатності вчитися (або робити щось інше) нарівні з його однолітками, це може привести до занепаду мотивації і появі почуття неповноцінності. І воно в багатьох випадках виявляється настільки сильним, що заважає ефективно працювати і навіть може призвести до відчуття безглуздості свого існування.
Якщо ви зрозуміли, що застрягли в одній з описаних ситуацій, це означає, що ваша внутрішня дитина потребує допомоги. Ви вже доросла людина, і тепер самі відповідаєте за своє зростання і виховання.
Для того, щоб це зробити, перш за все уявіть себе дитиною. Відпустіть свою уяву на волю і постарайтеся, щоб картинка вас-дитини в голові була максимально чіткою і докладною. А тепер, дивлячись на себе, подумайте ось про що… Скільки вам років? Як ви виглядаєте? Про що думаєте? Які у вас є проблеми?
А тепер візьміть кілька аркушів паперу і два олівця різного кольору. Ви будете писати обома руками – основною за свою «дорослу» особистість, іншою – за вашого «внутрішню дитину». А тепер постарайтеся поговорити з «внутрішньою дитиною». Пишіть питання вашою основною рукою, і, якщо почуєте відповідь, записуйте його другою рукою.
Спілкуючись з вашою внутрішньою дитиною, постарайтеся зосередитися на створенні з нею міцного зв’язку, заснованого на розумінні та допомозі. Запитайте у дитини, чого не вистачає в її житті, а після постарайтеся подумки дати це їй. Не бійтеся задавати питання, але робіть це з максимальним тактом і любов’ю.
Головне, що вам потрібно, – це терпіння. На створення здорових відносин з вашим внутрішнім «я» може піти кілька тижнів, а то і місяців.
Але ви повинні зрозуміти, що ваша внутрішня дитина страждала від проблем вже дуже довгий час. Ви повинні проявляти граничну емпатію до її емоцій і потреб. Але якщо це вийде, то з часом ви почнете відчувати, що шрами на душі внутрішньої дитини мало-помалу гояться. Ви почнете відчувати себе краще, сильніше і впевненіше, готовими зустріти будь-яку перешкоду, яке попадеться на вашому шляху.
І найголовніше – любіть себе!
Leave a Reply