Одного разу ти перестаєш метушитися і комусь щось доводити…
Подивишся з усмішкою на навколишній світ з усіма його безумствами, не поспішаєш подобатися людям, не поспішаєш роздавати поради і кого-небудь судити або рятувати… перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять… більше дивишся на небо, ніж на те, хто чим зайнятий і як живе… згадуєш те, що надихає незалежно від обставин… не вибачаєшся, не пояснюєш, не сперечаєшся… не витрачаєш час на нецікаве і тимчасове… виявляєш неймовірний спокій і безліч інших речей, які не помічав раніше в гонитві за тим, щоб підходити під чиїсь уявлення або відповідати чиїмось очікуванням.
Затишок всередині – дорожче, ніж будь-які спокуси тимчасового задоволення. Дорожче, ніж будь-які тимчасові люди і тимчасові речі.
Все, що тобі подобається – це особисте, а особисте – належить тільки тій людині, яку ти бачиш в дзеркалі. Решта – порожні домисли і припущення тих, хто намагається бачити в тобі що-небудь інше. Ти – найкращий собі однодумець в тому, як в цьому шаленому світі бути собою і бути щасливим.
Тетяна Марач
Leave a Reply